У статті для "Юридичної Газети" Павел Рибіцкі, міжнародний експерт з питань судової експертизи Проєкту ЄС "Право-Justice", голова правління Fundacja EFIC (Польща), аналізує, як цифровізація трансформує роботу судів і криміналістики, чому електронні докази потребують чітких професійних стандартів та яку роль у цьому процесі відіграють нові європейські підходи й стандарти.

Електронні докази швидко стають звичним елементом кримінального провадження. Дані про комунікації, записи з платформ та інші форми цифрової інформації все частіше з’являються у матеріалах кримінальних справ. Такі докази рідко є окремими слідами або документами, а часто є результатом складних процесів, що включають цифрові джерела даних, криміналістичний аналіз та інтерпретацію результатів. 

Типова ситуація у судовій залі ілюструє цю проблему. Матеріали справи можуть містити тисячі цифрових слідів із комунікаційних служб та онлайн-платформ. Ці дані обробляються за допомогою спеціалізованих криміналістичних інструментів і подаються до суду у вигляді технічно складних експертних висновків. Зрештою, саме суд повинен оцінити їх прийнятність, надійність та доказову цінність. Отже, електронні докази — це не лише технологічна проблема. Вони становлять системний виклик, що впливає на весь життєвий цикл цифрових даних — від їх походження до криміналістичної інтерпретації та остаточного використання в суді.

У дискусіях на цю тему терміни «цифрові докази», «електронні докази» та «е-докази» часто вживаються як синоніми, хоча вони походять з різних контекстів. У криміналістиці цифрові докази означають інформацію, яка досліджується за допомогою цифрових криміналістичних методів. У юридичному дискурсі електронні докази означають цифрові дані, що використовуються у судових провадженнях. Поняття «е-докази» пов’язане переважно з політикою ЄС щодо транскордонного доступу до електронних даних, що зберігаються у постачальників послуг.

Від цифрових даних до доказів у суді

Цифровізація змінила повсякденну діяльність людини. Комунікація, фінансові операції, онлайн-послуги та соціальні взаємодії все частіше відбуваються в цифровому середовищі. У результаті ці дії генерують великі обсяги потенційних криміналістичних даних. Значна частина таких даних зберігається не в органах юстиції, а у приватних постачальників послуг, як-от операторів телекомунікацій чи онлайн-платформ. Ці суб’єкти стали ключовими зберігачами потенційних доказів, що створює юридичні та практичні проблеми з доступом до таких даних. Цифрова інформація може зберігатися в різних юрисдикціях, часто в складних хмарних інфраструктурах. Водночас кримінальні розслідування традиційно проводяться в межах територіально визначених правових рамок.

Для вирішення цих проблем протягом останніх десятиліть було розроблено кілька правових інструментів. На міжнародному рівні Конвенція про кіберзлочинність встановила механізми співпраці в отриманні електронних доказів через кордони.

Нещодавно Європейський Союз запровадив нові правові інструменти, покликані полегшити доступ до електронних доказів, які  перебувають у розпорядженні у постачальників послуг. Рамка ЄС щодо електронних доказів запроваджує європейські накази про надання доказів та європейські накази про збереження доказів, що дозволяє органам влади отримувати та зберігати електронні дані, доступ до яких мають постачальники послуг.

Ці зміни відображають зростаючу важливість цифрових слідів, що залишаються в результаті щоденних цифрових взаємодій. Принцип обміну Локара залишається актуальним у цифровому середовищі: кожна взаємодія залишає цифровий слід.

Криміналістика в цифрову епоху

Отже, електронні докази можна розуміти як ланцюжок, що включає три взаємопов’язані етапи: походження цифрових даних, криміналістичний аналіз та інтерпретацію результатів, а також їхнє кінцеве використання в судових процесах.

Після отримання цифрових даних їх криміналістична обробка зазвичай вимагає спеціалізованих знань. Цифрові криміналістичні методи та спеціалізоване програмне забезпечення перетворюють необроблену цифрову інформацію на докази, що подаються до суду. Водночас сама криміналістика зазнає більш широких технологічних змін. Багато криміналістичних дисциплін зараз працюють у гібридних середовищах, поєднуючи традиційні лабораторні техніки з аналітичними інструментами, що підтримуються алгоритмами. Ці зміни викликають питання щодо прозорості та надійності, оскільки складні цифрові системи можуть створювати враження «чорного ящика» для неспеціалістів. З цієї причини довіра до криміналістичних доказів залежить від перевірених методів, задокументованих процедур та професійних стандартів.

Суди та виклик експертних звітів

Зростаюча цифровізація криміналістики впливає на спосіб подання доказів у суді, роблячи експертні висновки важливим посередником між криміналістичними методами та судовими рішеннями.

Суди не потребують допомоги експертів у кожній справі. У багатьох ситуаціях доказова база може бути достатньо чіткою без залучення спеціалізованих знань. Однак, коли суди покладаються на експертні докази, вони повинні вимагати дотримання чітких і послідовних стандартів звітності. Якщо такі стандарти не застосовуються послідовно, експертні висновки, що подаються до судів, можуть значно відрізнятися за структурою, чіткістю та рівнем пояснення. Деякі звіти можуть містити надзвичайно стислі висновки з мінімальними поясненнями, тоді як інші можуть складатися з обширних технічних додатків, які важко інтерпретувати з юридичної точки зору. Така мінливість створює практичні проблеми для судів при оцінці доказової цінності висновків експертів.

З цієї причини професійні спільноти все частіше визнають необхідність створення більш чітких рамок для експертних звітів. Спочатку такі ініціативи мали форму внутрішніх професійних керівних принципів, розроблених експертними організаціями для поліпшення структури, чіткості та прозорості експертних звітів, що використовуються в судових процесах. Нещодавно цей розвиток призвів до прийняття міжнародного стандарту звітності, який надає загальновизнані рекомендації щодо підготовки судових звітів.

Останні дискусії також стосуються ролі штучного інтелекту в експертних звітах. Зростаюча доступність аналітичних інструментів, що підтримуються штучним інтелектом, та технологій автоматизованого генерування тексту викликає додаткові питання щодо прозорості, пояснюваності та збереження відповідальності експертів у криміналістичних звітах.

Нові стандарти та європейський досвід

У всій Європі роль загальних стандартів у криміналістиці та електронних доказах все ще розвивається. Різні ініціативи спрямовані на посилення методологічної узгодженості, поліпшення забезпечення якості криміналістичних послуг та покращення повідомлення судам результатів криміналістичних експертиз. Міжнародні та європейські стандарти все частіше стосуються таких питань, як ідентифікація та збереження цифрових доказів, криміналістичний аналіз та експертні звіти. Ці ініціативи відображають більш широке визнання того, що надійність криміналістичних доказів все більше залежить від прозорих та стандартизованих методологій. Нові європейські стандарти та професійні практики є важливим орієнтиром для вирішення проблем, пов’язаних з електронними доказами. Зростаюче значення цих питань також відображено в Таблиці результатів ЄС у сфері юстиції, яка підкреслює зростаючу роль цифрових доказів та експертного спілкування в цифровізації систем правосуддя. 

Ці висновки свідчать про те, що електронні докази стали невід’ємним елементом сучасних систем правосуддя, а не суто технічним питанням. У таких умовах особливого значення набуває роль судів в оцінці якості та надійності експертних висновків. Електронні докази не зменшують ролі суду в судовому процесі — навпаки, вони посилюють потребу в ретельному аналізі складних експертних досліджень, заснованих на цифрових даних і сучасних криміналістичних методах. Водночас очікування судів щодо чіткості, прозорості та надійності криміналістичних звітів можуть суттєво впливати на стандарти, яких дотримуються експерти. Зрештою, довіра до електронних доказів залежить не лише від технологій, а й від чітких професійних стандартів та здатності судів вимагати їх послідовного застосування.

"Юридична Газета"