Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ігор Гулейков узяв участь у IV Прикарпатському юридичному форумі, організованому Університетом Короля Данила в м. Івано-Франківську. Захід на тему «Адвокатура й правосуддя у добу змін» об’єднав суддів, адвокатів, науковців, представників державних інституцій, громадянського суспільства, зокрема й молодих правників, з усієї України.

Метою форуму стало створення платформи для фахового діалогу щодо викликів і перспектив розвитку адвокатури та правосуддя в умовах війни. Роботу заходу організували в межах чотирьох дискусійних секцій, одна з яких — «Між конфліктом і рішенням: адвокат як провідник у цивільному процесі» — була присвячена ролі адвокатів у забезпеченні ефективного судового захисту. Саме в межах цієї секції виступив суддя Верховного Суду.

Під час доповіді Ігор Гулейков зосередив увагу на правових викликах, спричинених повномасштабним вторгненням, зокрема визнання осіб безвісти зниклими або встановлення факту смерті. Він зазначив, що питання вибору належного способу судового захисту в таких справах є складним, а правильне тлумачення процесуальних норм має вирішальне значення для забезпечення прав громадян.

«Оскільки панель присвячена саме адвокатурі, мені важливо говорити про практичні кейси, рішення Верховного Суду, їх тлумачення і правозастосування. Це як дороговказ адвокатам, як чинити в тій чи іншій ситуації», – зазначив суддя.

Насамперед він нагадав про оприлюднений на комунікаційних ресурсах ВС коментований огляд судової практики розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану. Цей аналітичний матеріал, за словами судді, містить систематизовану судову практику та коментарі суддів, зокрема у справах про встановлення факту смерті та оголошення особи померлою.

Як приклад Ігор Гулейков навів постанову КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, у якій розглядалася заява дружини військовослужбовця, що зник безвісти під час виконання бойового завдання у березні 2022 року. Заявниця просила суд установити факт смерті чоловіка, надавши акт військової частини та повідомлення про зникнення безвісти. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили заяву, однак ВС дійшов висновку, що за відсутності беззаперечних доказів смерті особи (зокрема медичних документів) належним способом судового захисту є звернення із заявою про оголошення особи померлою, а не про встановлення факту смерті. Суд наголосив, що головним критерієм розмежування цих інститутів є достовірність доказів, наданих заявником.

Проаналізував суддя і справу № 755/11021/22, що стосувалася загибелі добровольця територіальної оборони під час ракетного удару по торговельному центру. Мати загиблого звернулася до суду із заявою про оголошення сина померлим. Колегія суддів КЦС ВС, розглядаючи касаційну скаргу Міністерства оборони України, передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду через наявність різних підходів до визначення початку відліку шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення особи померлою. ВП ВС у постанові від 11 грудня 2024 року зазначила, що цей строк слід обчислювати з моменту події, яка могла призвести до смерті особи, якщо на відповідній території вже не тривають активні бойові дії. Такий підхід, за словами судді, дає громадянам змогу не чекати завершення воєнного стану для звернення до суду з відповідною заявою.

Підсумовуючи виступ, Ігор Гулейков акцентував, що правові позиції ВС у справах цієї категорії є важливим орієнтиром для адвокатів у виборі належного способу захисту прав громадян і сприяють формуванню єдності судової практики. Такі напрацювання, за його словами, допомагають забезпечити правову визначеність у складних ситуаціях, які виникають унаслідок воєнних подій.

Фото надав організатор.

Верховний Суд